Курортний роман: “Дурепа! Яке заміжжя, який чоловік? Треба було сказати правду”-думала Галина

Курортний роман

«Сестрице водице, здорова, лагідна, омолоджувальна та добра, зроби моє тіло та личко здоровими, гарними і молодими», – нашіптувала Галина, миючись. Вона часто розмовляла з водою. Навчила цьому ще пoкiйна бабця, також Галина.

Пoмeрла бабуся, коли їй було вже далеко за вісімдесят, та до глибокої старості була гарною: обличчя – пещене, без зморшок. Бабця свято вірила, що це від «водиці-сестриці». Вірила в це й Галина, може тому теж була вродливою – чорноброва, чорноока, збиралась на відпочинок до пансіонату на морі. За матеріалами видання “Наш День”

Позаду невдале заміжжя, болісне розлучення. Гріх казати, та добре, що діточок не народили у шлюбі, бо невідомо, як би це все пережила. Правду кажуть, що кожна людина – то втаємничена книга: ніхто не знає, що в іншого на душі. Щодо Галини та її колишнього чоловіка – так і сталося. Та годі про нього: він для неї вже стороння людина. Ще й на роботі негаразди: прийшов новий керівник, привів з собою, як то кажуть, «свою команду», яка, може, й «своя», та в роботі нічого не тямила.

Галина намагалася щось розтлумачити керівнику, який був зовсім з іншої галузі і лише починав вникати в роботу. І «команда» потурбувалася про її звільнення. Галина нікому нічого не доводила, звільнилася за власним бажанням. Перед від’їздом «скинула» резюме на адреси кількох фірм і поїхала. Ото вже відпочине: ніяких романів! Для сторонніх вона поважна та заміжня дама, має дитину

Микола із задоволенням проходжав великим парком пансіонату. Відпочивав після виснажливої роботи: був комерційним директором великої торгівельної фірми, працювати доводилось мало не цілодобово. Може, це й було однією з причин, що останній роман Миколи так невдало закінчився. Взагалі, з жінками Миколі якось не таланило. Он у товариша Василя вже й хлопчик зіп’явся на ніжки

Микола під час відпочинку ніяких курортних романів не планував. Приїхав на море своїм авто – плекав надію багато мандрувати та багато побачити. Для всіх, особливо для дівчат та жінок, він, звісно, одружений.

Загрузка...

Галина з Миколою познайомились в перший день відпочинку і одразу сподобались одне одному. Чорнява Галина і рудоволосий та блакитноокий Микола – гарна пара. Галина попереджала, що заміжня і має дитину, Микола не «відставав» і розповів про дружину та двоє дітей.

Що далі, то більше часу вони проводили вдвох: на пляжі, екскурсіяхЧас спливав швидко. Микола подарував Галині срібні сережки та перстень з чорним агатом. До потяга підвіз. Дорогою Галина майже увесь час мовчала і думала: «Дурепа! Яке заміжжя, який чоловік? Я ж не хочу з ним розлучатися. Треба було сказати правду.

Ні, правду не можна казати, бо він одружений Це гріх, навіть якби він на щось і зважився. На чужому нещасті свого щастя не збудуєш, а в нього двійко діточок маленьких. Знає він, що вона – Галина, а більше нічого: ні прізвища, ні в якому місті я зійду з поїзда»

Микола за кермом думав: «Мовчазна Звісно, сумує за чоловіком, дитиною Як я буду без неї? Мені в ній усе подобається: постава, очі. Як лагідно та щиро вона всміхається! Та що я можу вдіяти? Вона – чужа дружина. Я навіть не знаю, де вона живе. Може, запитати? Та навіщо? Це – чужа дружина. Дитину має. Гріх це Ще й він добрий! Збрехав жінці, що так подобається»

Посадив Галину на поїзд. Потім, як у кіно, біг за вагоном. Очі Галини багато чого йому тоді сказали Дорогою додому Галина майже весь час плакала, вийшла з потягу – одразу начепила чорні окуляри. Добре, що батьки були на дачі. Про свій приїзд нікого не повідомила, то ніхто й не зустрічав.

Кілька днів плакала. А потім отримала повідомлення торгівельної фірми щодо роботи  Була вже восьма година вечора, коли за напівпрочиненими дверима свого кабінету Микола почув бадьорий голос помічника.

«Я думаю, що вам у нас сподобається  Хочу познайомити вас з нашим комерційним директором, який буде вашим безпосереднім керівником. Він у нас неодружений, вродливий, комунікабельний», – бадьоро плескав язиком Василь. Микола тяжко зітхнув, встав зі стільця, обійшов величезний стіл і попрямував назустріч новому менеджеру. Двері кабінету широко розчинились, і до кабінету увійшла Галина

Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО.

Загрузка...
Загрузка...